Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки 12 100 доларів США (еквівалент 447 579 грн) боргу. Він зазначив, що сторони уклали договір позики, однак відповідачка не виконала зобов’язання щодо повернення коштів. Факт укладення договору та передачі коштів він підтвердив розпискою, написаною й підписаною відповідачкою власноруч.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на показання відповідачки та свідка, які заперечували фактичну передачу їй коштів.
Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд посилався на частину 1 статті 1051 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що "в разі, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини".
Як вбачалося зі змісту розписки, в березні 2020 року відповідачка без примусу, у присутності свідка, отримала від позивача 10 000 доларів США та 2 100 доларів США, зобов’язавшись повернути їх до 1 вересня 2020 року або раніше.
Не заперечуючи факту написання розписки, відповідачка та свідок наполягали на тому, що коштів від позивача вона не отримувала, а отже, на її думку, зобов’язання щодо повернення у неї відсутнє.
Як зауважив апеляційний суд, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передання грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.
Водночас, суд звернув увагу на те, що обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину (Постанови Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20 та від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19).
Оскільки відповідачка не надала доказів на підтвердження своїх заперечень і не оспорила договір, апеляційний суд стягнув з неї суму боргу, зазначену в розписці.
